ЛІТО "Кобзар"/
     
     

0a933c99
 
     
 
   
 

ОЧІКУВАВ НА ГІРШЕ І… НА ЩАСТЯ, ПОМИЛИВСЯ!

Загалом-то, не люблю подібних конкурсів! Причина проста: саме такі заходи формують і підживлюють культи осіб. Зараз Україною котиться живильна хвиля очищення від радянської спадщини у вигляді пам’ятників Леніну. Дуже не хочеться, щоб на звільнених п’єдесталах невдовзі засяяли нові ідоли… бо ідолів рано чи пізно все одно скидають. Щодо Тараса Шевченка, то про подібну перспективу лячно навіть думати! Бо від таких думок серце крається.

 

Отже, чесно кажучи, якби не давнє знайомство з літературним об’єднанням «Кобзар», то ніколи б не погодився стати суддею на літконкурсі на тему «Шевченко і я». Апріорі очікував, що замість більш-менш зрілих оповідань мені на оцінювання надійде пакет шкільних творів. Що ж, маю визнати, ці побоювання частково справдилися. Втім, на щастя, більшість авторів все ж прагне творити літературу, а не симулювати процес. І це добре!

Можливо, натхнення цією маленькою обставиною сприяло тому, що кількість творів, оцінених мною вище середнього, зараз явно перевищила половину — а така поблажливість для мене, як судді, загалом-то є нехарактерною. Тож мушу ще раз визнати: учасники попрацювали добре й надіслали якісні тексти.

Середній бал, виставлений мною всьому оцінюваному пакету, склав 7,5 по 10-бальній шкалі. Вище цього показника я оцінив 17 творів (55%), нижче — 14 (45%). Ось як розподілилися мої оцінки:

 

Бал

1

2

3

4

5

6

7

7,5

8

9

10

Кількість

 

 

2

 

3

3

6

Середній бал

6

5

6

 

Не стану розбирати, який саме бал і чому поставлено за той чи інший твір, скажу лише про два моменти, які у подальшому організаторам бажано усунути. По-перше, давайте не будемо плутати суто художню літературу з науковими дослідженнями, публіцистикою та мемуаристикою. Особисто мені буває дуже цікаво почитати згадки живої людини про своє конкретне минуле. Так само корисно розібратися в тому чи іншому питанні за допомогою науковців. Але ж цінність мемуарів для мене — у т.зв. «прикметах часу», цінність наукових розвідок — у викладеній інформації. Художні твори особисто я оцінюю за зовсім іншими критеріями, і всі три шкали цінностей не стикуються жодним чином! Саме тому на майбутнє організаторам краще запроваджувати в подібних випадках окремі номінації, а не ставити суддів конкурсу в незручне становище.

По-друге, одну з «трійок» мною поставлено за твір 13-річної претендентки. Так, розумію, дівчина старалася. Але інакше, як «пробою пера», її твір назвати не можна. Трапилася ще парочка явно недозрілих текстів, просто оцінки за них вищі. Отже, прохання до організаторів: або влаштуйте окрему номінацію для початківців — або проводіть попередній відсів творів. Адже у мене особисто немає звички додавати творам початківців кілька балів за сміливість і впертість.

Якщо ж відволіктися від недоліків і перейти навпаки до достоїнств, то мушу подякувати авторам, які вміють не тільки добре ткати «рядно» художнього твору, але й вишукувати оригінальні сюжети там, де все до них, здавалось би, не раз переорано. Таких текстів третина (11 з 31), й від їхнього прочитання я отримав найбільше задоволення. Їм і мої найвищі оцінки: «10» чи, у крайньому разі — «9».

Тимур Литовченко,
член Національної Спілки письменників України
та Національної Спілки журналістів України

Написати новий коментар